В книзі зроблена спроба за допомоги соціокультурного аналізу дослідити актуальні суспільно-політичні трансформації на глобальному і регіональному рівнях та визначити траєкторії розвитку українського суспільства впродовж найближчих років. Реалізація цього наміру здійснювалась шляхом перегляду та удосконалення наявного теоретичного інструментарію дослідження соціальних і культурних процесів із врахуванням поточних теоретичних розвідок як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників.

Книга може бути цікавою не лише фахівцям із суспільних дисциплін, а й широкому читацькому загалу.

Монографія присвячена філософсько-антропологічному аналізу проблеми інтелекту у структурі людського буття. Інтелект при цьому береться не у плані його техніко-операційної версії, а як сув’язь когнітивних та сенсоутворюючих його параметрів, через яку і розкриваються його буттєво значущі виміри. Відповідно, засадничим у книзі виступає різнорівневий аналіз буття людини у світі, а власне проблема інтелекту у структурі людського буття розкривається через звернення до розгляду ідеї та феномена раціональності, метафізичної та пост метафізичної доби європейської філософської думки, інтелекту як способу самовизначення людини у світі.

Розрахована на науковців, викладачів, студентів та аспірантів, усіх, хто цікавиться, чим стурбована нинішня філософсько-антропологічна думка.

У книзі стверджується наявність зв’язку між живими і неживими компонентами буття, всім існуючим взагалі, включаючи взаємозв’язок між людиною та людиною, людиною та твариною, рослиною тощо. Розглядається особлива роль цього зв’язку в еволюційному процесі, педагогіці, екології. Наголошується, що турбота про життя визначає етику, а гармонізація сфер – стратегію і тактику відношення «людина-природа».

Книга призначена усім небайдужим до долі людства, зокрема поціновувачам фільму Дж. Кемерона «Аватар».

В книге исследуется фундаментальная «фигура умолчания» Советской цивилизации, а именно – тайные заимствования религиозных идей, которые не только обеспечивали марксизму-ленинизму место государственной религии, но и позволяли достаточно долго находить отклик в сердцах людей.

Однако подчинить себе полностью сознание людей идеологии так и не удалось.

Это произошло потому, что советская культура оказалась носителем более близких к христианству смыслов и, соответственно, ее энергетический потенциал в сравнении с идеологией был значительно более высоким.